Вирощування олійної троянди в Долині Троянд, Болгарія.

В основному з метою виготовлення рожевого ефірного масла використовуються два основних види троянд: рожеві і білі. До 1970 року, плантації рожевої троянди приносили майже 90 відсотків загального обсягу виробництва ефірної трояндової олії. Білі троянди більш стійкі, ніж рожеві і були краще рожевих при посадки на великих висотах.

Деякі квітникарі, виробники ефірного масла троянди, використовують для посадки та вирощування білої троянди 2-3 зовнішніх ряду своїх садів троянди – для захисту рожевих троянд від впливу північно-східних вітрів.

До кінця 19 століття на площі рожевих садів з білими трояндами доводилося цілих 30% від загальної площі плантацій троянд. Тим не менш, вирощування білих троянд також вимагало великої праці і витрат але через низький вміст ефірної олії та його низької якості культивування білих троянд істотно зменшилася. Той факт, що квіти білих троянд зазвичай продавалися за половину вартості квітів рожевих троянд, це те пояснює причину того, чому інтерес до культивування білої троянди пішов на спад.

Прийнято вважати, що існує більше 5000 сортів троянд, але лише кілька з них відзначені вишуканим ароматом високо цінованою парфюмерами. Болгарська олійна троянда вирощується в Долині троянд більше 300-т років. Вона зарекомендувала себе як стабільний, самостійний вид троянди, який відрізняється за своєю анатомії і фізіології від олійних троянд які вирощуються в іншому місці, навіть від оригіналу троянди з міста Кашан в Ірані.

Болгарська олійна троянда перетворилася в самостійний вид у результаті впливу своєрідного клімату Долини Троянд. Вона зберегла свій унікальний характер завдяки дотриманню нових технологій розмноження та вирощування. Це спеціальна технологія, яка ніде не використовується, але якої строго дотримувалися всі виробники троянд в Болгарії. Технологія вирощування троянд полягали в наступному: перед посадкою, орали землю добре, це проводилося в кінці літа. На початку осені, приблизно за 45 днів до посадки, лопатами копали паралельні канави. Напрямок посадки залежало від переважаючого вітру, або, у разі похилій поверхні, вздовж горизонталей гори. У районах на південь від Середньої гори, орієнтація в основному Північ - Південь, для забезпечення максимального впливу сонячних променів на троянду. Було прийнято вважати, що чим більше сонця отримали троянди, тим більше вони справлять нирок і, відповідно, більше зросте квітів і вище буде урожай рожевих квітів.

Для посадки розоделы викопують 40-50 см в ширину і близько 50 см глибокі канави 200-250 см один від одного. «Верхня» і «нижня» ґрунт складається окремо по обидві сторони канави - вимога, суворо дотримувалася. Вирита земля залишилася лежати 1-2 місяці, вона піддаючись впливу дощів і сонячного світла. Перед посадкою, «верхня грунт» перелопачивалась тому. Живці троянд, які були необхідні для посадки, бралися у старих садів троянди, заздалегідь вибраних з числа полів не молодше шести років. Живці троянди бралися з кущів троянд, а потім ретельно оглядали, сухі і хворі частини кущів вилучалися і знищувалися. Цим старим методом вирощування троянд искоренялся весь рожевий кущ і використовувалися його коріння. Цей метод відмовився неефективним, завдяки їй старий розарій помирав, а коріння не завжди були надійним посадковим матеріалом, а вся процедура була дуже трудомісткою.

Пізніше почали застосовувати інший спосіб – живці троянд 30-100 см в довжину поміщали в канавах по горизонталі, переплітаючи стебла троянд.

Їх укладали в два або чотири, найчастіше три паралельних ряди на відстані 6-8 см одна від одної. Потім 10 сантиметровий шар "верхній грунту" засипали лопатою на покладені живці троянд, додаючи органічні добрива. У травні і червні грунт навколо стебла злегка розпушують. Те ж саме повторювали кілька разів восени, особливо після дощів, перелопачивая кілька разів шар "нижчої грунту", поки канава не засипали. Це посадкова технологія отримала назву «Kesme», чисто болгарське винахід, який є найбільш підходящим для Долини Троянд. Виявилося, що у цього способу є ряд переваг:

- дана технологія дозволяє виробляти троянди з високим коефіцієнтом розмноження з 0,1 га рожевого саду дають матеріал для посадки 0,3 га нового рожевого саду, за умови збереження старого, так що в три роки воно може принести квіти знову.

Нові сади ростуть, як живі огорожі, що складаються з великої кількості стебел на один погонний метр. Якщо один стебло гине, рослина в цілому не страждає і хедж залишається товстим. Рожеві сади посаджені таким чином, що залишаються продуктивними протягом більше ніж 30 років.

Це менш трудомісткий, ніж інші методи, спосіб в яких використовуються саджанці троянд.

Найважливіше перевага такого способу насадження, є те, що якість виробленого при такій посадці троянд виготовленого з квітів рожевого масла залишається однаково високим.

Навесні розарії розорюються і скопують знову. Живці троянд ретельно перевіряються для видалення поранених або мертвих стебел. До фактичного початку збору врожаю рожевих квітів, повторної оранки і розпушування землі не проводиться. Проте, хороші фермери пропахивают рожеві сади в третій раз, відразу після збирання квітів троянди. З настанням осені, фермери насипали землю між рядів троянд навколо підстави рослини, щоб захистити їх від колючого холоду взимку. Роза починає зростати у березні. Бутони троянд розвиваються у квітні і зазвичай розпускаються до 10-15 травня. Кожні п'ять або шість років троянди починають цвісти на початку травня, тому збір урожаю починається в той же час. Були, однак, випадки, коли збір врожаю розпочався в червні. Досвідчені розоводи припускають, що збір троянди починається через 40 днів після появи першої нирки, яку можна було побачити в рожевих садах. В залежності від інтенсивності цвітіння, урожай починає повільно дозрівати, кількість зібраних квітів збільшується з кожним днем. Збір урожаю триває 20-25 днів, залежно від погодних умов. До середини заготовки починається день протягом якого збирається